Кодекси усталеної практики

Географічні назви (синонім – топоніми) є найдавнішими пам’ятками, створеними людиною, важливою частиною національної свідомості кожного народу. Виникали географічні назви через необхідність іменувати географічні об’єкти при освоєнні їх людьми. В історичному аспекті в українській топоніміці свій слід залишили давні скіфи, монгольська навала, входження українських земель до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Австро-Угорщини, Російської імперії; значним виявився вплив радянської системи.

Географічні назви є невід’ємною складовою будь якої карти.

Закон  України  Про географічні назви від 31 травня 2005 року регулює нормативно-правову діяльність, пов’язану з географічними назвами, а саме: встановлення назв географічних об’єктів, їх унормування, облік, реєстрацію, використання та збереження.

На картах використовують унормовані географічні назви як власні, українські, так і географічні назви інших народів українською мовою. Унормовані географічні назви України – це встановлення єдиної форми написання географічних назв згідно з нормами і правилами українського правопису. Унормовані назви за межами України – це географічні назви зарубіжних країн, передані за Інструкціями та Кодексами усталеної практики з передачі географічних назв зарубіжних країн з відповідних мов із врахуванням рекомендацій Групи експертів ООН з географічних назв (максимального збереження фонетичного оригінального звучання назви).

Інструкції та кодекси усталеної практики з передачі географічних назв зарубіжних країн засобами української мови

ДНВП „Картографія” розробило 28 інструкцій, що затверджені Державною службою геодезії, картографії та кадастру.  Це інструкції: з англійської, німецької, іспанської, італійської, французької мов; інструкції з передачі географічних назв Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії та Молдови, Литви, Швеції, Угорщини, Білорусі, Російської Федерації, країн колишньої Югославії, Болгарії, Фінляндії, Норвеґії, Данії, Туреччини, Портуґалії, Греції, а також 6 кодексів усталеної практики з Правил передачі українською мовою географічних назв і термінів Естонії, Бельґії, Нідерландів, Албанії, Словенії, Македонії.

Узагальнюючи всі інструкції та кодекси,  ДНВП „Картографія” розробило „Топонімічні настанови для видавців карт та інших видавців”(2010).

У Топонімічних настановах зібрані та узагальнені основні принципи і правила унормування і написання українських географічних назв українською мовою та українською латинкою на картах, у газетирах, словниках, довідниках, навчальних посібниках та інших матеріалах відповідно до норм і правил українського правопису.